Виринали

Приспів:
Ми день у день виринали із самого дна |
І не бачили ми на горизонті човна, |
Як би часто не лякала нас глибина, |
Ми знову виринали із самого дна!.. | (2)

Ми знову виринали із самого дна...

Не видно тих вогнів, які в очах,
Які зберігають тепло в руках,
Але, якщо вогні хоч трохи мерехтять,
Вони горіти будуть все наше життя!..
До тебе лечу! Я - вітер!
Запах твій відчув! Ти - квітень!
І хай навколо з болю пелена,
Ми з неї разом будем виринать!..

Приспів.

Хочеш запитай мене,
Коли це все закінчиться?..
Я би просто мовчки полежала в темряві,
Небо не світиться, бо зорі бісяться...
А, що, якщо нема кінця і все оце навік?..
Я знаю тих, кому байдужі різні дати й числа,
Та не байдуже, що у серці і чи совість чиста!
Хтось на себе тягне ковдру з псевдоблагочинства,
А хтось мріє знов ступити на знайому пристань.
Хай я мрію не піти на дно самій
І не тягнути за собою тих, хто ходить по землі,
Якщо й судилося до низу йти, то лиш для того,
Щоб твій голос заспокоїв і сказав:
Це одна зі спроб!..

Приспів. (2)