Мовчання

Приспів:
Не щебече соловейко, ой, не щебече,
По тихому Дунаєчку, ой, сидячи!..
Не щебече соловейко, ой, не щебече,
По тихому Дунаєчку, ой, сидячи!..

Щоб сховатись від смутку та порожнечі
Ми говоримо про дріб'язкові речі,
Так світанок розмінюється на вечір...
Опадає пітьма під вагою зливи,
Кожен злочин обтяжується мотивом,
Кожен з нас замовкає про особливе...
Темнота спонукає себе картати,
Пам'ять знає навпомацки кожен кратер,
Врешті-решт ми усі мовчимо про втрати...
Мовчимо про усе непідвладне мові,
Гарячково розставлені розділові,
Непромовлені вчасно слова любові...

Приспів.

Про утрачений рай і своє вигнання
Із дитинства можливо чи то - зі спальні,
Де не чутно ні стогону, ні мовчання...
Про змарнований час, що крізь пальці лине,
І якщо перевести в пісок години,
Ми би йшли через дюни, мов бедуїни...
Все, про що говорити не стане сили,
У пітьмі проступає волоссям сивим
І виводить мовчання німе курсивом...

Не щебече соловейко, ой...
По тихому Дунаєчку, ой...
Не щебече соловейко, ой...
По тихому Дунаєчку, ой...