Розлучена - розлючена

Вона розлучена,
Вона розлючена,
Сидить на березі,
Трошечки змучена...
І навіть море вже
Їй по коліно вже,
І по плечам гора,
Мабуть, прийшла пора,
Щоб розізлитися
На те, що злитися
Так сильно нам вдалось:
Розірвеш - буде шов...
І буде боляче
Та й було ж боляче,
Я з болем вже на "ти",
Давай, бери і рви!..
А там, за горизонтом,
Моряк плаче за домом...
Не зустрінуться
Навіть їхні душі...

Приспів:
Він плаче в душі,
Вона співає
Так тихо и гарно...
Так тихо й гарно,
Як справжня русалка,
Затопить твій якір,
Загубишся...
І ти загубишся...

Вона розлучена,
Вона розлючена,
Сидить на березі
Вся набундючена...
І навіть море вже
Їй надокучило,
І навіть гори вже
Ніякі та нудні...
І на побаченнях
Так передбачувано
Знов будуть клеїтись
Усі ці дурники.
Вони не знають, що
Вона розлючена,
І злість - сестра її
Аж на віків віки!..
А там, за горизонтом,
Моряк плаче за домом...
Але ніхто, ніхто його не бачить,
Йому розлуку не пробачать!
І він пливе далі як напівсирота,
Прям, як я...
Та навіть як на тому ж пляжі
На шезлонгах поруч ляжуть -
Він буде в воді, а вона хоче суші.
Не зустрінуться
Навіть їхні душі...

Приспів.

Загубишся...
Вони загубляться...
І ти загубишся...
Вони загубляться...