Цифра

Я боюсь, ти не встигнеш, Ісусе,
До суду страшного.
Не повернешся вчасно,
Воздати за наші гріхи.
Були створені з плоті,
За задумом вічного Бога,
Але, схоже, залишаться звірі,
І риби, й птахи.

Не потрібними стануть
Ці бомби страшні і ракети,
Апокаліпсис наш
Вже на повнім серйозі гряде.
І тому - прощавай,
Наша рідна блакитна плането,
Ми розчинимось тихо -
І нас вже не буде ніде.

Оцифровані голови
Іншим наповняться змістом.
Непотрібними стануть,
Слабкі і вразливі серця,
І не буде різниці -
Між тихим селом і між містом,
Світ Ілюзій - він стане
Красивим початком кінця.

Як же буде без нас?
Що залишиться в світі натомість?!
І розквітне планета,
Як тисячі років жила...
Буде замкнена в серверах
Наша нещасна свідомість,
Промінявши на клітки із кремнію
Звичні тіла...

Я пишу ці рядки -
А душа моя стогне від муки,
Я не певен ні в чому!
Ми - жертви підступних систем!
Наші ноги і руки -
Тепер лиш комп'ютерні глюки!
А насправді - ми всі
В цифровому потоці пливем?