Викинь телевізор, позбудься геть айфона

То була та ще танцівниця, але мала якусь ціль,
А я звільнився лише з війська та прямував у Тернопіль.
Як тільки музика завмерла, вона притиснулась грудьми,
У зашийок дзьобнула, та повіла ось такі слова мені:

Приспів:
Викинь телевізор, позбудься геть айфона,
Їжджай у село, там собі дім збудуй,
Заведи городик, їж досхочу вишні,
Що в житті найголовніше - сам собі з'ясуй!

Ну а я сидів за баром та із себе грека грав,
Дівчина ця щось замисляла, це я чітко відчував.
Вона навкруги кружляла, танцювала голіциць,
Як треба жить та що робить, мені співала цілу ніч:

Приспів.

Я був хлопом невгамовним, та вже збирався звідти йти,
Вона, коли я йшов на вихід, у очі глянула мені.
Кажу: Ти мабуть усе знаєш? Вона: Хіба що скільки й ти.
І без того знаття живем своїм життям,
І ось таїна у чим:
Викинули телевізор, позбулись геть айфонів,
Поїхали у село, збудували собі дім,
Купу дітей завели, досхочу вишні їли,
Що в житті найголовніше, з'ясували вони самі!