Мій сюжет

Я збираю по крихті свої перемоги і втрати,
І ношу у кишені минуле, мов зайвий тягар.
Та мені так незвично, що можу тобі довіряти
Те, що навіть від себе під шкіру надійно ховав. | (2)

У очей віддзеркаллі здаюсь бездоганно сміливим,
Хоч умію ховатись за рівним обличчям давно.
А коли ти смієшся, майбутнє здається можливим,
Наче хтось відчинив у таємній кімнаті вікно. | (2)

Я давно перестав довіряти красивим прогнозам,
І словам, що звучать надто правильно в слушний момент.
Просто поруч з тобою ніщо не віщує загрози,
І мовчання між нами не творить тривожний сюжет. | (2)

І у цьому сюжеті все просто до тихого щему:
Після сотень доріг, після темряви і метушні
Я дивлюся на тебе – і впевнений, все не даремно,
Бо нарешті від світу не треба втікати мені. | (2)