Коли руйнується світ

Вони любили свій музей над усе.
Колона ворога уже на шосе –
То як музей тепер без них?
І уночі, коли не бачить ніхто,
Вони пакують у вантажне авто
Мішки, торби картин і книг.

Приспів:
В душі лишається слід
Від неспокійних доріг,
Якими йти довелось.
Коли руйнується світ,
Ти не врятуєш усіх,
Але врятуєш когось.
У вирі злої доби,
Немов диявола сміх,
В огні зухвалих пожеж -
Коли згоряють скарби,
Ти не врятуєш усіх,
Та хоч один збережеш.

А ось поет з окопу пише листи:
Він сам не знає, як йому зберегти
В огні вогонь своїх натхнень.
Тут стільки юних, їм рости і рости,
Та що як ворог підриває мости
У наш, у наш прийдешній день?

Приспів.

Речитатив:
Кохана, всі ми то в багні, то в огні.
А я - не лицар на залізнім коні:
Боюсь, боюсь, та йду вперед.
Найголовніше – не втрачати надій.
І неважливо, ти стрілець чи водій,
Доцент, артист, тесляр, поет...

Приспів.