Бісить

Бісить, коли від тебе
Ні снів, ні сповіщень!
Коли не пишуться пісні вічність,
В заторах тягнеться втомлене місто,
Бісить! Бісить! Бісить! Бісить! Так!
Як напоказ виставляється втіха,
Як усміхається той, хто поїхав!
А тут гітари замовкли різко,
І замість пряника знову різка.
Бісить! Бісить! Бісить!

Приспів:
Хитнеться на мить земля,
Тримайся за мене, мала!
Тримайся за те,
Що нас робить людьми!
Тримайся! Тримайся,
Як пам'ять тримає мене!
В ній місця для нових імен
Немає!.. Немає!.. Немає!..

Бісить, коли мовчиш, а хочеться сказати,
Коли батьки гризуться в день зарплати,
Коли з нічого крик, агов, валізи, бісить!
Бісить! Бісить! Бісить! Бісить! Так!
Що в Крим не ходить більше потяг, бісить!
Що наживаються на болях, бісить!
А ті, хто лишаться, ті зможуть,
Звісно, бісить, як же бісить, так!
Що мама сивину не зафарбує,
І той, хто слухав більше мене не чує!
Ці ревнощі, безсоння, гнів!
Я сам бішу себе, й не розумію!
Я сам бішу себе, й не розумію!
Я сам бішу!..

Приспів.

Колись залишиться, ні нас, ні потім*
Перебішуся, мабуть, але доти
Все, як ти любиш: між хрестів з нулями,
І все, що трапиться на завтра з нами...
І все, що трапиться на завтра з нами...
І все, що трапиться...

Приспів. (2)

Бісить! Бісить! Бісить!