Серпень

Серпень - місяць, в якому помреш,
Ставши вночі над повільним річищем,
Світ видається теплим, уривчастим,
З духом гірким торф'яних пожеж...
В серпні не буде провини й страху,
А буде так, як буває в серпні...
В повітрі просторо, ніби в майстерні,
Небо, мов звір, добирає вагу...
І буде так. Вода річкова - чорна,
Наче мокре вугілля, прокачує тишу,
Найменші зусилля твої
Перетворюються на слова...
І говориш, і стережеш,
Борониш слів рівне звучання...
Місяць невидимого втручання,
Місяць відваги й перейдених меж...

Місяць, коли виростають вогні,
Місяць, коли нагріваються стебла,
Рука її ще по-літньому тепла,
Пісок збивається на мілині...
Місяць, коли постають дими,
Поєднуючи небеса і води
Духом стиглості і свободи,
Духом перших ознак зими...
Коли слова серпневих багать
З рік, які прорізають поверхню,
Торкають тебе, надруджено зверхню,
І разом з тобою горять, горять!..
І говориш, і стережеш,
Борониш слів рівне звучання...
Місяць невидимого втручання,
Місяць відваги й перейдених меж...