Нічні сльози

Місяць зійшов, темно надворі,
Плачуть на небі зморені зорі.
Срібло стікає в тиху долину,
Ніч огортає кожну стежину.
Вітер заснув у сивій траві,
Гаснуть вогні у нічній тишині.
Тільки самотність блукає роками,
Шепчеться тихо десь між садами.

Приспів:
Небо іскриться сльозами нічними,
Доля змирилась з днями важкими.
Місяць шукає шлях у пітьмі,
Спокій вертає знов він мені.

Небо розсипало зоряні сльози,
Вже відійшли зимні морози.
Місяць малює шлях золотий,
Світ зупинився - німий і святий.
Вітер затих, сплять береги,
Сум мій важкий немов ланцюги.
Срібло розлите, тиша німа,
Стежку не видно, світла нема.

Приспів.

Хвилі туману пливуть по воді,
Спогади тануть, немов молоді.
Серце вбирає спокій нічний,
Сум відступає - тихий і злий.
Ніч забирає втому і біль,
Сон мене кличе у мяку постіль.
Хай відпочине втомлений дух,
Поки триває зоряний рух.

Приспів.

Скоро світанок розмиє цей час,
Сонце повернеться знову до нас.
Але допоки панує пітьма,
Кращого місця на світі нема.
Ранок настане, сонце зійде,
Тугу остудить, сум відійде.
Тільки цей вечір в пам'ять впаде,
Зніме з плечей все неживе.

Приспів.