На моїй землі

На моїй землі – влада темряви,
Шабаш нечисти, час пітьми.
Ворог виміряв, що я вимріяв,
Й топче чорними чобітьми.

Не навік, однак, укарбовані
В степ і ліс чужинські сліди...
Лину в ґрунт дощем, змию знак біди
На моїй землі окупованій.

Рев чужих пісень замість солов'їв –
Де той звук, щоб з ним сперечавсь?
Щоби кулемет своє соло вів –
Вже не час, а мо', ще не час.

У льохи й під стріхи захований,
Арсенал чекає часу,
Як пихатих зайд знайде правий суд
На моїй землі окупованій.

Мережі нема. Сам за себе дій.
Та чи вдієш щось, коли сам?
Браття з сестрами, наче лебеді,
Клином рушили в небеса.

Хто на Сході впав, замордований,
Хто на Захід вирвався й зник...
Лиш відлунням крук відповість на крик
На моїй землі окупованій.

Тануть в присмерку краю обриси,
Розчинюсь до ранку і я –
Щоб приміряти, в іншім образі,
Іншу тактику та ім'я.

Щоб вести в реальності зміненій
В інший спосіб – той самий бій:
За життя дітей на землі своїй,
Назавжди від ворога звільненій!