Юрчик

Є у мене внучок: карі оченята,
Чарівна усмішка, брови, як у тата,
Носик, як у мами, вушка, як у бабці,
І такий, як в мене, лиш мізинчик пальчик.
Він такий збитошний і непосидющий,
Не спочине хвильки, хлопчик всюдисущий,
Щоби не побачив, все бере до ручок,
Не дасть задрімати дідові онучок.

Приспів:
Юрчик! |
Він зветься – Юрчик! |
Найкращий в світі – |
То мій онучок! | (2)

Мама всі шухляди шнурком зав'язала,
Все, що можна, в шафу від нього сховала.
Та йому забавки – всі ці перепони,
Якщо він надумав, все одно нашкодить.
Бабця зрання тісто спритно замісила,
Юрчик це побачив і взявся за "діло":
Поки вона в ванні ще прання мочила,
Він до тіста вилив дідове чорнило!

Приспів.

Внучок мій гарненький, що й не описати,
А картину з нього можна малювати.
Всі знайомі кажуть, правда, не хвалюся,
Що він, як дві краплі, схожий на дідуся!

Приспів. (2)