Вдома

Знову наче з ніг збиває втома,
За собою тягнуть в невідоме...
Поруч завжди шлях, що так знайомий,
Зігрівають навіть стіни, коли вдома ми!

Я видихаю пар, на вулиці
Морозно й свіжо,
Блікують фари, місто спить
Під покривалом снігу,
Поспіхом хмари закривають небеса
І тільки перехожі нагадають,
Що я тут не сам.
Мій дім - мій храм, де б не бував,
Завжди тягнуло додому,
До рідної посмішки мами!
Де неначе повертаєшся
В той безтурботний час,
В якому зігрівали погляди
Просто без лишніх фраз.
Тут без прикрас красиво справді,
Місця, що досі зберігають нашу правду,
В кожному сквері ніби бачим імена
Людей, що були поруч з нами
На різних етапах життя.
Пам'ять жива, коли її підсилює картинка,
Тому вертаємось туди, де був наш старт,
Щоб спогади усі зібрати по частинкам,
Аби відправити собі самому у листах.

Приспів:
Знову наче з ніг збиває втома,
Спалені мости
За собою тягнуть в невідоме...
Страх, та треба йти!
Поруч завжди шлях, що так знайомий! -
Рідні береги! Зігрівають
Навіть стіни, коли вдома ми!

Коли я вдома, миттю замовкають голоси,
Які озвучують у моїй голові пусті думки,
Коли я вдома, врешті можу змити грим,
Коли я вдома, почуваюся живим таким,
Дим розвіється і тривога мине,
Наберися терпіння і це коріння проросте.
Вдома загоюються рани день за днем,
Вдома - не місце для проблем.
Навколо сотні тем, де ж те комфортніше життя,
Про яке впевнений кожен з нас мріяв і ти, і я?
Не пам'ятаєш? Добре лиш там, де тебе нема.
Зміна домівки - не рівна зміні взуття,
Розумію, зараз нерви натягнуті як струна,
Наші люди тут горем вже наситилися сповна,
Знов повториш: Все не просто, у цій країні війна!
Я без емоцій відповім: Зате вона в мене своя!

Приспів.