Завірюха

Така собі завірюха під Різдво знялася,
Заліпила очі й вуха – де вона взялася?
Тут у гості тре збиратись і нести вечерю,
Та дорога- не пробратись, снігові кучері.

Ой-ой-ой! А-я-яй! А-я-яй-ай! Ай!..

Пляшку доброї горілки завжди в хаті маю,
То ж беру хутріш мобілку – кума набираю.
Прямим курсом я до тебе іду мій друзяко,
А щоб вже було, як треба – прив'яжи собаку.

Ой-ой-ой! А-я-яй! А-я-яй-ай! Ай!..

По дорозі зустрічаю Федора, Івана,
Василя, Петра Нечая, Йосипа, Степана...
По чарчині налили, вусом закусили,
А що далі вже було – пам'ятать не в силах!

Ой-ой-ой! А-я-яй! А-я-яй-ай! Ай!..

Прокидаюсь серед ночі – наснилася чарка,
Облизала вуха й очі кумова вівчарка.
Одним словом в кума двері я припхавсь під ранок,
Кажись мав нести вечерю – втрапив на сніданок.

Ой-ой-ой! А-я-яй! А-я-яй-ай! Ай!..