Вілледж Стайл

Сонце чи дощ – ти знаєш, плювати!
То тільки Гамлет питав би
Орати чи не орати?
Ріжеш землю як хліб зранку і до ночі,
Так минає весна, так проходить осінь.
Посадити, посіяти, обробити, зібрати
І десь між іншим устигнути дітей наклепати.
Десь між іншим пожити, когось полюбити,
Комусь відвішати, від когось вхопити...
А ти сидиш десь у Києві, попиваєш коньяк,
Сам у себе питаєш: Що із ними не так?
То просто різні світи, філософія різна!
Але будь-хто із нас тобі пояснить желізно!

Приспів:
Ітс май лайф – Вілледж Стайл!
Ітс май лайф – Вілледж Стайл!

Кажеш в тебе неділя, якісь вихідні?
Скажи це корові, скажи це свині!
Скажи це гусям і курям, і колорадським жукам,
Щоби не їли картоплю, бо в тебе – рамадан!
Тут, знаєш, зовсім плювати, бодун чи мігрень –
Попив тихенько роси і пішов в новий день!
І закінчив роботу не бо шоста година,
А коли ситі і сплять жінка, діти й скотина!
А ти сидиш десь на Кубі, попиваєш текілу,
Але біткойн не дає розслабитись тілу!
А ми заб'єм кабана, тут сто грам і свіжак,
І після цього ти кажеш, що в нас щось не так?

Приспів. (2)

А ти стоїш на Мальдівах в воді по коліно,
Не знав ніколи, як пахне свіжоскошене сіно,
І свіжоспечений хліб, свіжопромахане літо,
Хоча ти знаєш, без цього хтось може й прожити,
Але не ті, хто до клубу ходив із трубою,
Вночі зимою зривав зірки із неба рукою,
І на Івана-Купала летів крізь вогонь,
Не відриваючи погляд, не розірвавши долонь!
Ми може й не відрізняєм Тарантіно й Хічкока
І постімпресіонізм не для нашого ока,
Але ми бачим щодня як із криком "Прощай"
Налите кров'ю сонце розріза небокрай.
А ти сидиш десь в Парижі із Курвуазьє
І по чуть-чуть доганяєш наскільки різні ми є,
І знаєш ким би не був ти: олігархом чи снобом,
Ми просим тільки одне – не будь СЕЛОФОБОМ!

Приспів. (5)