Ірен

А ми зустрілися з тобою
У вишневому садочку,
Я на дереві висіла,
Зачепившись за сорочку.
До землі було далеко,
Метрів десять з половинов,
Ти сказав, щоб я трималась,
Сам полетів за драбинов.

Приспів:
Ірен, моя Ірен, |
І очки, як терен, |
Як яблуня цвіту, |
Я йду до тебе, йду! | (2)

Ти прибіг, я ще висіла
На сухій тонкій гіляці,
І мурахи табунами
Бігали по моїй спині...
Час минає дуже швидко,
За хвилиною хвилина,
Не приніс ти ту драбину,
Бо тяжка, блін, та драбина!

Приспів.

Я махала все ногами,
Я стомилась вже кричати,
Але раптом з під сорочки
Стало дещо виглядати.
Боже мій, яке багатство,
Ти не даш йому пропасти,
Але лізти так високо,
Поможи, Боже, не впасти.

Приспів.

Ти сказав, щоб я мовчала,
Що на шиї в тебе муха,
Обломається гіляка,
Я впаду тобі на руки.
Ти іще потряс за стовбур,
Щоб летіла я скоріше,
Я лечу до тебе, милий,
Але п'ять метрів лівіше.

Приспів.