Я, кінь і Вікторія

Прийшла весна і тане сніг,
Мій кінь кричить: Го-го, го-го!
Зібрав я квітів скільки зміг
І навпростець погнав його.

На возі їду через ліс,
І під квітковий аромат
Мені романтика коліс
Б'є знизу дошкою під зад.

А я стараюся, гоню,
Даю команди: Ксобі, гать!
І устигаю ще коню
Про його матір розказать.

Аж глип - Вікторія іде!..
І з нею кіт, пухнастий Том.
Волна пливе - і вся цвіте!
А хвіст в кота стоїть, як лом.

Я став, задумався на мить -
Тут впору Мерс на два мости!..
Стою - не знаю що робить,
А Віку треба підвезти.

Але вона на дошку - стриб!
Ще й віжки з рук у мене - хап!
Я лиш потилицю пошкріб...
Ну що поробиш проти баб?