Баба з дідом

Правду кажуть, люди знають
В світі всякого буває.
Хай там що, то ж не настільки
Мова про столітню дівку.
Замість, щоб сушити груші,
Посіяла баба квіти.
Виросли - сплела віночок,
У віночку баба - дівка.

Приспів:
Баба закохалась в хлопця,
Дідо думав про дівчину,
Йому такий сон приснився:
Думає, що він хлопчина.
Баба сотню років жила,
Три копи спідниць зносила,
Та й спідницю вкоротила,
Тепер очі, як дві зірки,
Баба думає, що дівка!

Дідо мав юнацьку вдачу,
Тих років як не бувало,
Спірвав бабу до забави,
Павуки аж повтікали!
В жилах кров аж закипіла,
Почали таке творити,
В брики-танці так пустились,
Як в жнива на косовицю!

Приспів.

Жили-були дід та баба
Довго, як два голубочки.
Тепер в діда - дівка в хаті,
В баби в хаті - парубочок.
Могли - були гарна пара,
Для дітей завжди старались,
Десь і щось їм геть змінилось,
Молодими знову стали.

Приспів.