Гастролі

Як у Галівці гастролі ми давали,
Дуже добре там горяни нас приймали.
І терпіли всі ми разом сильні біди,
Бо машина поламалась і не їде.
Почекали на горищі пів-години,
Заспівали гарну пісню, закурили...
Ось не стало в нас терпіння під кінець
І пішли ми малим кроком у Мшанець.

На автобусну зупинку ми прийшли,
Із города чужих яблук натрясли,
Підкріпились, як то кажуть, запаслись,
Постояли, й далі в путь поволоклись.
Розділились на дві групи всі разом,
Одні бігли, ми ішли собі пішком.
І міняєм третій сон вже на ходу...
Чого ж їхали сюди ми на біду?

Вже світало, грало сонце на росі,
Тут приїхало безплатнеє таксі.
Аж під Виців нас примчало, принесло,
Тут Антонов заливався, все росло.
Повиходили на вулицю ми знов.
Кричимо на наших друзів: Гей! Агов!
І ніхто не обізвався, все таки
Бач, напевно з'їли їх уже вовки.

Стоїмо ми на морозі, трясемось,
Десь позаду наше авто принеслось.
Зупинилось. Посідали ми усі
І на восьму ми були уже в селі.
Незабаром я побачив, що з гори,
Наче чорна хмара, котяться вони,
Наші друзі, що не з'їли їх вовки,
Вони стали вже відважні козаки!

Так то в Галівці гастролі ми давали,
А ще краще, як додому добирались...