Папуас африканський

У Потіївці ранок починається не з кави,
А з того, як баба Клава виходить на справи.
Вона поправить хустку, візьме старе відро,
Поглядом сканує — де зло, а де добро.
Якщо хтось перелазив сусідський той паркан,
Або ішов до хати, хитаючись як п'ян —
Вона не лається, не кличе до суду,
Вона вердикт свій каже на вулицю усюди:

Приспів:
Ой, папуас ти, папуас африканський! —
Чого розсівся, наче пан той бусурманський?
Куди ти лізеш? Що ти робиш? Схаменись!
На звичаї людські краще подивись!
Папуас африканський! Папуас африканський!

Приїхав гість із міста — у лакових штиблетах,
Тримає папіросу й читає у газетах.
Він каже: Я — професор, я бачив білий світ!
А Клава вже готує свій фірмовий привіт.
Поглянула на нього, як на диво несусвітнє,
Слівце її злетіло — гучне та заповітне.
І поки той професор поправляв окуляри,
Вона йому вліпила — без зайвої чвари:

Приспів:
Ой, папуас ти, папуас африканський!
Вигляд у тебе, синку, зовсім не селянський!
Бери-но заступа, іди копай городи,
Бо швидко виб'ю я із тебе ці моди!
Папуас африканський! Папуас африканський!

А чоловік Василь — то її вічний супутник,
То він у неї "геній", то він у неї "плутник".
Як піде десь до кума "поточити ляси",
То Клава вже готує свої прибамбаси.
Вертається Василь, тримається за плота,
А Клава на порозі — кипить її робота!
Ну що, — питає тихо, — де був ти, Василю?
І додає так гучно, що чути за три милі:

Приспів:
Ой, папуас ти, папуас африканський!
Чого придибав, наче лицар британський?
Іди-но, Васю, спати, бо сором на село,
Щоб тебе завтра вітром в рівчак не занесло!
Папуас африканський! Папуас африканський!

Минали роки, сонце світило над селом,
Баба Клава всіх частувала свіжим молоком.
Але якщо ти раптом щось робив не по-людськи,
Чи то Василь, чи зайди — слухали по-свійськи!
Бо Клава казала чітко, і коротко, і ясно...
Папуас африканський!