Цок-цок-цок!

Я йшов по селу, навколо пітьма,
Ніде ні душі, та дороги нема.
Я змерз як собака, застигла вже кров,
Побачив генделик і здуру зайшов.
Там музика лупить, стоїть дим стовпом,
Пиво ллється рікою, все йде кругом.
Сидить у куточку дівчина-краса,
В неї очі як зорі та довга коса.
Я взяв її за руку, в танець повів,
Забув про усе, від краси очманів.
Раптом звуки незвичні вухом почув —
Наче коні гарцюють... Я аж підстрибнув!

Приспів:
Цок-цок-цок! Підлога гучно гуде!
Куди ж мене танець цей заведе?
Бо то не підбори так дріботять -
Туфель нема, лиш копита стирчать!

Вона мені каже: "Козак ти чи так?
Ану ж бо, музики, зіграйте гопак!"
Стрибає до стелі, аж стіни дрижать,
А в мене від страху коліна тремтять.
Не буду брехати - забув, як утік,
Лише пам'ятаю її бісів сміх.
Біг та хрестився, молився як міг,
Та й досі той тупіт у вухах моїх!

Приспів:

Така ось пригода - хоч вір, чи не вір.
Багато вже часу минуло з тих пір.
Буває, дівчина до вподоби мені,
Та я спершу дивлюся, що там на нозі!