Ведмедиці

Затьмарила землю і небо покрила
Сріблястими зорями ніч.
Зі сходу на захід повзуть небосхилом
Мільйони палаючих свіч.

Пливуть вони дружно, мигають звисока,
Не сходять зі шляху ніде...
А з ними сузір'ям, завжди одиноким,
Велика Ведмедиця йде.

Далеко на північ, проходить по небу
Маленька сестричка одна...
І з нею Великій зустрітися треба,
Та тільки не може - сумна...

Їх в просторі космос з своєї колиски
Розкидав ще зовсім малих...
Під розміром різним, горінням і тиском
Вирує життя своє в них...

Летять вони двоє, кружляють по колу,
По тверді своїй голубій.
І жаль, що не зможе, Велика ніколи
Потиснути лапку малій...