Кулька-мандрівниця

На зеленому потіївському полі,
Де завжди паслася худоба,
Підняв чоловік картонку в долоню,
Незвичайний подарунок із закордоння.
На ній напис чужий, незнайомий, дивний,
Зрозуміти не міг ніхто в селі,
Донька Валя надіслала в журнал надійний,
Щоб розгадати, що то за сліди.

Приспів:
Ой, летіла кулька, летіла, тисячі доріг,
З Единбурга шотландського до Потіївських лугів.
Подолала гори, ріки, і кордони, і моря,
Почалася дружба Валі і дівчини Дорін!

Прийшов переклад, відгадка ясна,
"53 Стюартон Стріт" — ось адреса далека,
Це був заклик від дівчини Дорін,
З'єднав той вітер дві країни.
Лист прийшов від Дорін Ніколь з Вішоу,
Щиро дякувала Валі за це диво,
Бо її кулька, в небі вільна птиця,
Далі всіх летіла, стала переможниця.

Приспів.

Прислала вона ляльку у кілті гарнім,
І символ Шотландії — ніжний верес,
За місток незримий, незвичайний,
Що з'єднав дві країни через безмежжя.
Хоч минуло багато часу, світ іде,
Листи бережуть ті прекрасні сліди,
Це історія про те, що дружба живе,
Між Шотландією і Потіївкою назавжди.

Приспів.