Кулька-мандрівниця

​На зеленому потіївському полі,
Де завжди паслася худоба,
Підняв чоловік картонку в долоню,
Незвичайний подарунок із закордоння.
​На ній напис чужий, незнайомий, дивний,
Зрозуміти не міг ніхто в селі,
Донька Валя надіслала в журнал надійний,
Щоб розгадати, що то за сліди.

​Приспів:
​Ой, летіла кулька, летіла, тисячі доріг,
З Единбурга шотландського до Потіївських лугів.
Подолала гори, ріки, і кордони, і моря,
Почалася дружба Валі і дівчини Дорін!
​
​Прийшов переклад, відгадка ясна,
"53 Стюартон Стріт" — ось адреса далека,
Це був заклик від дівчини Дорін,
З'єднав той вітер дві країни.
​​Лист прийшов від Дорін Ніколь з Вішоу,
Щиро дякувала Валі за це диво,
Бо її кулька, в небі вільна птиця,
Далі всіх летіла, стала переможниця.
​
Приспів.
​
​Прислала вона ляльку у кілті гарнім,
І символ Шотландії — ніжний верес,
За місток незримий, незвичайний,
Що з'єднав дві країни через безмежжя.
​​Хоч минуло багато часу, світ іде,
Листи бережуть ті прекрасні сліди,
Це історія про те, що дружба живе,
Між Шотландією і Потіївкою назавжди.

Приспів.