Церква в Потіївці

У Потіївці московський храм стояв,
Московські книги він для нас тримав.
Славився там Кіріл-патріарх,
І спів лунав чужий, не наш гарт.
Святкували, як завжди в Москві,
Не разом із світом, а у день русні.
За Кіріла злочинного здравиці пили,
І тихо між себе "рускій мір" вели.
​
Приспів:
​Коли міста були під російським вогнем,
Вони молилися іконі з московським царем.
Вклонялись і тим "Казанським" іконам,
Але все брехали — "це церква з поклоном".
Ця віра — лиш ширма, що гнила до краю,
Московська іржа, що вбиває правду нашу.
​
Та селянин далеко вже не дурень,
Сміялись всі з тих московських пісень.
Бо правда сильніша за царський наказ,
Громада гукнула: "Хай котиться враз!"
​Не знайдеш патріотів у тих храмах,
Там "рускій мір" тримали в вівтарях.
Щоб люди совка часи любили,
І "діди ваєвалі" вічно трубили.

Приспів.