Конвалії цвіт

Розкажи мені, доле, про конвалії цвіт,
Розкажи про дівчину, якій шлю я привіт.
Чи таке в неї сонце і чи гріє воно?
А чи небо безхмарне, якщо так, чи давно?

Розкажи, про що мріє, коли зірка летить?
Її серце радіє, коли пісня звучить?
Чи весна їй дарує тепло і любов?
Я у долі запитую знову і знов.

Доля чує мене уже місяців п'ять:
Відчепись, - каже, - досить про неї питать.
Он поглянь на той ніжний конвалії цвіт -
Саме так виглядає душі її світ.

Я відчув аромат в білосніжній красі,
Уявив гарні квіти у русій косі.
Ти далеко, я знаю, дороги нема.
Не сумуй, лиш поглянь - на дворі вже весна.

Подарую тобі я конвалій букет,
А іще розповім свій великий секрет.
Кожен ділиться тим, чого повна душа,
І не просить за це мідяка чи гроша.

Доля чує мене уже місяців п'ять:
Відчепись, - каже, - досить про неї питать.
Он поглянь на той ніжний конвалії цвіт -
Саме так виглядає душі її світ.

Розкажи мені, доле, про конвалії цвіт,
Розкажи про дівчину, якій шлю я привіт.
Чи таке в неї сонце і чи гріє воно?
Доля каже: вона сама Сонце давно.