Ізийдіте дщері

Ізийдіте дщері Сіонскія нині,
Зріте премудрійша Царя в короні!
І зийдіте роди вірних во святині
Зріте позор страшний в граді Сіоні:

Сего бо в праздник знаменитий |
Імія народ Царем огласити, |
За злотворца вміняєт, |
І на смерть осуждаєт |
Неповиннаго. | (2)

Законом хваляся, чудеса імія
Во людех Ізраїль Богом ізбранний,
В Пророки й жертви вельми богатія,
Єму Бог Мессія бисть обіщанний:

Прийде сей к своєму Престолу, |
В дусі царствуя, по Пророк глаголу: |
І се лесть сотвориша, |
Безмірно укориша |
Небеси Царя. | (2)

Царем Ісусе віми тя названна,
Ґдись воздвиг Лазаря между чудеси:
Тогда бо євреє зваху ти: Осанна,
Благословен грядий, Царь наш Ти єси:

Но днесь ах! Преміна толика! |
З дрекольми люті стрітен бисть владика, |
Й рукама связанний, |
Аки узник проданний |
На смерть ведеся. | (2)

По множайших страстех в множайшу неславу,
Облекоша Спасе Тя в багряницю;
Вінець возложиша Терновій на Главу,
Вмісто Скиптра даша Трость Ти в десницю;

Коліна своя прегибаху, |
Радуйся Царю Іудейскій зваху: |
Вкупі пястми ланити, |
Главу тростию бити |
Небояхуся. | (2)

Се Царь ваш, глаголет Пілат ко народу,
Ізведе Ісуса, сід на судище;
Єдали іспустит Єго на свободу,
Утоливше злоє сонмище:

Но совіт суєтен сей б'яше, |
Возьми, і распий народ вопіяше: |
Ми не імами Царя, |
Токмо Римска Кесаря, |
Обладающа. | (2)

Сонмище лукава! Преокаянная!
Отвергшая Христа Царя Мессію!
Таколи воздаєш безмірна благая,
Поносною Єго казня смертію?

Небеса недоумівають, |
Солнце й Луна світити престають, |
Каменіє падеся, |
І земля ужастеся |
Твоєго буйства. | (2)

Вірніє умильно на позор сей зряще,
Мним Царя видіти на крестном троні,
На него же умно вірою смотряще,
Знаєм Сина, суща на Отчем лоні:

Тім к нему с плачем і ужасом |
Воззовім оним Разбойника гласом: |
Пом'яни нас Господи, |
Со Святих всели Роди |
В царствії Твоїм. | (2)