Мужчинам

Не зірвуться слова гартовані, як криця,
І у руці перо не зміниться на спис,
Бо ми – лише жінки. У нас душа – криниця,
З якої ви п'єте. – Змагайся і кріпись!

І ми їх даємо не у залізнім гімні, -
У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць,
Бо швидко прийде день, і по дорозі димній
Ви зникните від нас, мов зграя вільних птиць...

Ще сальви не було, не заревли гармати,
Та ви вже на ногах. І ми в останній раз
Все, що дає життя, іскристе і багате,
Мов медоносний сік, збираємо для вас...

Гойдайте ж кличний дзвін!
Крешіть вогонь із кремнів!
Ми ж, радістю життя вас напоївши вщерть,
Без металевих слів і без зітхань даремних
По ваших же слідах підемо хоч на смерть!