Мить зізнання

Ти мені подзвони, подзвони ти мені,
Я твій голос так хочу почути...
Я сумую без тебе, сумую всі дні,
Ті слова, що сказав - не забути.
Не забути слова, що мені говорив,
Не забути ту клятву в коханні:
"Я тебе покохав, я тебе полюбив!",
Прозвучало, як перше зізнання.

Подзвони ти мені, хочу чути слова,
У яких лине ніжність й співзвучність.
Я чекаю тебе, я чекаю дзвінка,
На твою я чекаю присутність.
Пам'ятаю слова, пам'ятаю тебе
І твій голос ночами все сниться,
І звучать ті слова: "Я кохаю тебе,
Я кохаю тебе, чарівнице!"

Я чекаю тебе, я чекаю дзвінка,
Подзвони ти мені на світанні.
Не забути мені ті слова чарівні,
Які вимовив ти у зітханні.
Не забути слова, що ти мовив мені,
Не забути ту клятву в коханні:
"Я тебе, полюбив, покохав я тебе!",
Ще і досі звучить мить зізнання.

Подзвони ти мені... Подзвони... Подзвони...
Я чекаю... Чекаю... Коханий...