Гордовиті

Зустрілися пОглядом - знов мимохІдь,
А серце у грудях важке, мов граніт,
Так, Він гордовитий – вона мабудь теж,
Хоч іскор між ними – літає без меж,
Він хоче дзвонити – та в трубку мовчить,
Від цього мовчання - душа в них болить.

Дві гордості зіткнулись - як вітри,
Кохання зародилось – не зітри
Досить мовчати – в собі сумніватись
МабУдь прийшов час для них обійнятись
Зробіть Крок назустріч - стіна розпадеться,
І Щастя нарешті - до рук доторкнеться.

Ніч вже настала – і змиті всі маски,
Далеко в дитинстві - залишились казки,
Вона у подушку – все сльози пускає,
А Він під вікном – ніч. До ранку чекає,
Кохання їх мучить – вона вже безсила
А Гордість їх крила - ледь не згубила.

Дві гордості зіткнулись - як вітри,
Кохання зародилось – не зітри
Досить мовчати – в собі сумніватись
МабУдь прийшов час для них обійнятись
Зробіть Крок назустріч - стіна розпадеться,
І Щастя нарешті - до рук доторкнеться.

Хто зробив перший крок - може їх доля,
Не стала чекати - забракло в них волі,
Вона вийшла з дому – а він на порозі,
Слова їх застигли - немов у тривозі,
Він обійняв – і вона притулилась
І Все несказане – на них опустилось.

Дві гордості зіткнулись - як вітри,
Кохання зародилось – не зітри
Досить мовчати – в собі сумніватись
МабУдь прийшов час для них обійнятись
Зробіть Крок назустріч - стіна розпадеться,
І Щастя нарешті - до рук доторкнеться.