Не вмирай, солдате!

Не вмирай же, не треба! Відкрий очі, СОЛДАТЕ!
Так давно вже чекає тебе вдома сім'я.
Ну а хто ж, як не ти, буде край захищати?
Як же буде без тебе Україна твоя?
Як же будуть без тебе твої батько і мати?
Як же будуть без тебе побратими твої?
Підіймайся на ноги! Прокидайся, СОЛДАТЕ,
Бо попереду в нас, ще суворі бої!

Як ти, брате, посмів?Та не можна ж вмирати!
Щоб наш рід не топтали, чобітьми вороги.
Як же гірко, повір, побратимів втрачати.
Чому нам, так судилось? Чому смерть навкруги?
Кров тече й червоніє по засніженім полю.
У гарячих обіймах вже холоне рука.
У душі темрявА, а у серці крик болю.
Скільки вже побратимів положила війна?

Підіймайся на ноги! Підіймайся, СОЛДАТЕ,
Бо попереду в нас не один іще бій!
Що я рідним твоїм, тепер мушу казати?
Як я буду дивитись в очі мамі твоїй?
ВОЇН світ залишИв. ВОЇН більш не піднЯвся
І не чути уже Його серцебиттЯ.
ВІН у небо спішив - відлітав не прощався.
За СВОБОДУ і МИР... розплатився... життям.