Подорож Вацлава Ржевуського

Гей, отамане Кирилове,
Чи чули ви лихо такове?
Гей, отамане Кирило,
Без батька нам жить не мило.

Чути в батькових поговорах,
Що він ходить по всіх морах:
То по Білім, по Чорнім,
То по Синім, по Червонім.

Там ся йому показали
Дикі люди, що пищали;
Сиру рибу їдять, ловлять,
Кричать, нічого не говорять.

Перехристився, схаменувся,
Проти вітру обернувся;
Блудить, човпиться по морі,
Рад би в свій край як найскорій.

І вже низину він покинув,
Став по звіздах міркувати,
Бо вірно би був загинув,
Якби не вмів пізнавати.

Звізда його провадила,
Щастя, що смерть не скосила,
І, сам собі давши ради,
Він прибув до Цареграду.

Султан ся з ним утішає,
Як він грає і співає,
Потім на двір вибігає
І на конях вже гуляє.

І всі задумались турки,
Що має постіль дві бурки,
Під головою - кульбака,
І вся його постіль така!

Всюди чесно знаходиться
І приятно обходиться,
Бо там злого чоловіка
Не люблять і збавлять віка.

Гей, Ревухо, батько милий!
Нехай Бог дасть тобі сили,
Нехай тобі помагає,
Бо ми тебе всі кохаєм.