Вогонь під дощем

Летіло вниз воно,
Та підхопив, забрав ти серце...
Я здалась, темно так було,
Цілунок ніжний твій врятував лиш...
Була сила рук,
Не було снаги в ногах...
Коли обійняв,
Взяв мене ти голіруч...

Є щось таке в тобі,
Схоже так на зло, справжнє зло...
У словах твоїх
Правди не було, не було...
Гру свою завжди
Вигравав лиш ти, тільки ти...

Дощ підпалю я, хай горить,
Хай стікає він вниз згори...
Обпече він тебе...
Чула я як він назвав твоє ім'я,
Ім'я...

Добре нам було,
Ти і я, тут,
Ми удвох,
Поруч ти назавжди...
Так було чудово, час був найкращий...

Є щось таке в тобі,
Схоже так на зло, справжнє зло...
У словах твоїх
Правди не було, не було...
Гру свою завжди
Вигравав лиш ти, тільки ти...

Дощ підпалю я, хай горить,
Хай стікає він вниз згори...
Обпече він тебе...
Чула я як він назвав твоє ім'я,
Ім'я...

Як вогонь під дощем
Мій щем в душі тихо помер...
Він вже зник, зовсім щез...
Знаю я, цей вогонь,
Він не для нас, не для нас...

Серце все ще досі щемить,
І вранці знов під дверима тужить...
Хоч з вогню залишивсь дим байдужий,
На свободу ти мене не пустиш...

Наш вогонь гасить дощ,
І стікає дощ вниз згори...
Обпече він тебе...
Чула я як він назвав твоє ім'я,
Ім'я...

Як вогонь під дощем
Мій щем в душі тихо помер...
Він вже зник, зовсім щез...
Знаю я, цей вогонь,
Він не для нас, не для нас...