Евакуація

Пробившись крізь хащі небесної бюрократії,
Архангел Хатніх Улюбленців оголошує
початок всеосяжної евакуації
Із міста, що до ранку стане попелом.

Тихенько, дверима не рипнувши, кігтем не шкрябнувши,
Опівночі треба зібратись у парку для вигулу,
Не брати з собою ні повідків, ні ласощів,
Лиш можна взяти свою улюблену іграшку.

Мовчазні тіні линуть притихлими вулицями,
Ось Мурчик - в зубах тримає папужку плюшевого,
Ось Гектор, дог, - несе улюблене брязкальце,
Ось Джек - акуратно несе Галину Семенівну.

Провівши ревізію свого скарбу собачого,
Зібрав за довге життя, нівроку, коштовностей,
Джек плюнув - гори воно фіолетовим полум'ям!
Вже якось буде... Вже якось донесу... Справлюся...

Джек сам старенький, і лапи не дуже слухаються,
Та погляд з-під сивих брів упертий, як замолоду...
Заснула хазяйка у кріслі, і разом із кріслом він
Потяг її до дверей, потроху зростаючи...

Уже б його не впізнали онуки Семенівни
І кіт сусідський не фирка услід зухвало -
Крокує Джек, чіпляючи вухами вивіски,
Кошлатим левіафаном пливе по вулиці.

Чимало таких - он зграя котів підвирослих
По черзі несе місцеву бібліотекарку...
А такса руда - дідка в інвалідному возику -
Щоразу на землю ставить, щоб ковдру поправити...

Мала чіхуа - двійняток, хоча вони її
Щодня між собою тягали, ледь не роздираючи...
Їм дивиться вслід Архангел, зуби зціпивши,
По лику янгольськім сльози криваві котяться...