Адажіо мертвого міста

У небі янгол сумно заспівав,
Затисло серце болісно від туги...
Сама собі вигадую листа,
Та всі рядки виходять недолугі...
Заховані під товщею води
В придонній млі серед густого мулу
Веселощі сховались від біди,
Та сьогодення перейшло в минуле...

Приспів:
Бліда, як смерть, поранена весна,
Кубло зміїне спорожнілих вулиць...
Гигоче смерть із кожного вікна...
З нізвідки зараз линуть роєм кулі!..
З нізвідки зараз роєм линуть кулі!..

А на балконі кинуту фату
Тріпає жорстко озвірілий вітер,
Фатою семафорить, що війна
І світ тепер усюди чорно-білий...
Остання крапля різко так піддих,
Адажіо в руїнах, як химера...
Єдиний ти залишився в живих,
Рви струнами, скрипалю, атмосферу!

Приспів.

У небі янгол молитви співа,
Стискає серце болісно від туги...
Однак дивись, вже крізь асфальт трава
До неба тягне пелюсткові руки!..
До неба тягне знову свої руки!..