Уроки ворожості

Приходить ворог, всідається на плече.
Неси мене, - каже, - доки не пропече
Отрута моя шкіру твою перечулену.
Цей світ не для ніжних...

Вирва, мов квітка розтулена.
Діри від куль на стінах -
Діти їх замальовують
Сонцями і соняшниками.

Ночі криваво спльовують
Ягоди горобини, трупи,
Відбиті органи...
Діти стоять рядочком,
Портфелі несміло торгають.

Кришаться кості надранок
В глевкому місиві.
Діти малюють крейдою
Райдуги коромисло.

Півні дзвонять заутреню,
Піють на парастасах.
Діти тихцем розходяться
Кожне до свого класу.

Терпне земля в окопах
І над могилами.
Діти сідають за парти,
Збираються з силами.

Вчаться ходити строєм
У бомбосховище -
Літери, то надто просто.
Таке тут не зараховують...

Вчаться в'язати шнурівки,
Цілитись з автомата,
Але найперше вчаться
Не забувати!..

Пам'ять, мов грізна матір,
Стоїть за ними -
Довга її присутність
Несповідима...

Приходить ворог, всідається на плече.
Неси мене, - каже, - доки не пропече
Отрута моя шкіру твою перечулену.
Цей світ не для ніжних...
Пий, пий цю воду, поки вона незамулена...