Що це гомонить?

Вимикай світло, тут нема чого шукати.
Дружиш з головою, тоді скидуй автомата!
Але друзів не чекай, тебе не вітали.
Ти же склав своє життя до волі свого пана.
Гей, що це гомонить? З неба щось летить, ей!
Життя наче мить, бачиш?

Вечір сутеніє, далі найтемніша ніч.
Поле перетворене вогнем - пекельна піч.
Час минув для нас, щоби любити й будувати.
Ця машина закриває цикл - час вбивати!
Гей, що це гомонить? З неба щось летить, ей!
Життя наче мить, навряд пощастить, ей!
Все, що тре з собою, то лиш важка зброя!
В попіл ворога! В попіл ворога!

Як тобі ця відпустка,
Це по бажанню або від глузду?
Ти зна, якби ж небо було пусто,
Краще б пускав паперовий змій.
Але що ж поробити тут солдату?
Ціль моя - то їх з вогнем гнати!
Не варіант нам зброю скласти!
Ворог на цій землі.

І не сподівайся, тобі вже не допоможе телевізор,
Твого сина дуже добре видно через тепловізор.
Нещодавно заблукав, тепер веде себе неначе пан,
Розкопав землі багато, сам себе туди поклав.
В нас ніколи не було й не буде ось такого брата.
Ви жалітимете через те, що стали воювати!

Смерть ворогам! Смерть ворогам! Смерть ворогам!
Смерть ворогам! Смерть ворогам!
Взяв магазин, ним зарядив, клац на гачок -
Солдата у землю поклав!
Ще магазин! Ще магазин! Ще магазин!
Ще магазин! Без крові нема камінця!
Вдавана сила, жага до безмежної влади,
Що стала початком кінця...

Туман скрізь... Поламана дійсність...
Ворожа жадібність...
Навпроти написана потом і кров'ю,
Не раз вже доведена міцність,
Стійкість, з якою тримається кожне,
До м'яса розтерзане, місто.
Ніхто вже не зможе зібрати до купи
Оце олов'яне намисто...
Слава Україні!