Молитва солдата

Приспів:
Обов'язково повернусь! Мамо, я клянусь! |
Обійму ніжно й посміхнусь, я ж за тебе б'юсь! |
Доки з Каспійського моря летить двухсотий груз, |
Я буду битись за своє, як бився дідусь!.. | (2)

Знаю, де горе іде і де горить горище,
Я вірю в краще і в цій вірі є сили повище!
І вже, на жаль, Шевченко про це не напише...
Візьму на себе фланг і знову
Загудуть хрущі над вишнями...
Віра в Всевишнього, коли прийде біда,
Бандура ніжно шепче і плаче струна...
В підтримку воїнів від імені кіборгів
Полинуть сильні слова від тих, кого слухав, знав...
В перші дні, як ми приїхали, відчув злість,
Душили, рвали їх, із ста залишили шість...
Розлучивши нас із сім'ями, вбивши дітей,
Лупи із стугни, брат, не рахуй за людей!..
Сиджу в окопі і читаю всі думки братів,
Хто за сім'ю, хто за кохану, а хто що не вспів...
Бажання тільки знову побачить дітей,
Але я вистою за них, за наших людей!..

Приспів.

Секунда, свист, лежу, піддавлює в голові,
Долоні в крові і іще наче живий...
Турнікет, турнікет і під обстріл ракет,
Втрачаю брата на очах і тяну в кювет...
Віриш-не-віриш, тільки там просиш підтримку в Бога,
Ми всі там будем, але в кожного різна дорога...
І в тих полях я залишив частину душі,
Залишив себе, Бурла, так і пиши...
Повернувшись, не міг звикнути, як ходять люди,
Так невзначай кофейок, мальовані губи,
Для них війна - слова, але я розумію,
Війна - це діло тих, хто вмів і вміло уміє!..
Цю розповідь заримував для вас, відчуйте, люди!
І ці слова від тих, хто був там і вижили чудом!..
Війна - це шрам і він в душі, і він не зажив...
Словами важко пояснити тим, хто не пережив...