Поговоримо?

І коридорами підборами,
Ми зустрічаємось по-новому...
І ми говоримо, говоримо,
Говоримо різною мовою...
Чи сидимо за моніторами,
І коментуємо по-новому,
Де ми говоримо, говоримо,
Говоримо різною мовою...

Не думав, що таке будеш писати,
Про снайперів, про ногу і протез,
Слова тонкі були, — тепер пузаті,
Вони не поміщаються в протест!
Не думав, що таке будеш писати,
Все просто, без метафор, як не як,
Ти умнічав раніше, ніби Сартр,
Ну, а тепер читаєш для вояк!
Про мову голосиш, неначе нацик,
На ЗСУ збираєш в інстаграм,
Ти був нормальний, позитивний пацик,
Хоч і бісив бувало, наче храм.
Не думав, що тебе так перевзують,
І скільки платять, псевдопатріот?
Іди в окопи поспівай чи в амбразури,
Ти - лялька лиш у псевдо партій, от!
Чого мовчиш? Немає шо казати?
А "Звьоздная страна"? А Гріша Лєпс?
Твій реп для стада, як "Пузата хата",
Ти згоден? Да? Чи як в ЄС, то "yes"?
Чи ти повірив в неньку Україну?
У вольний лет її підбитих крил?
Вона лише для розпалу каміна
Американських чи російських сил!

Приспів.

Не думав, що таке буду писати,
Про снайперів, про ногу і протез...
Та я відкрию перед вами карти
І розповім детальніше про текст,
Про те, як він з'являється під ранок
На білому німому полотні,
Перу напитись я даю у ранах,
Не на мені ці рани, а в мені...
А потім направляю те перо на
Темряву, як ниточку свічі.
В човні до залізничного перона,
З квитком до Запорізької Січі...
Коли пишу, — не я пишу, а слово
Бере і пише мною цю ріллю
Рядка, я - тільки рана у Іова,
Я не співаю, люди, я болю!
Мені начхати, що мені говорить
У спину Вавілон мій чи то Рим!
Якщо я хворий, — я навіки хворий
Лиш Богом, що спускається із рим!
Ти кажеш, мене люди перевзули?
Лиш Бог стягнув пов'язку із очей!
І я згадав себе! Своє минуле!
Своє село, де крила із плечей!
Де я ішов до річки поруч з дідом,
Просто ішов, без цілі, без причини!
Де я щасливий, мене сонце сліпить,
А у очах сльозиться Батьківщина...
І літо моє, літечко і вишня...
Ти кажеш, перевзули мене? Як ті
Слова твої у точку, бо так вийшло:
Колись... Дитиною...
В російські драні лапті!
Ти кажеш, я мовчу, та замовчати
Мене не змусять Лєпси у багні!
Просто я цілюсь в голови, — не в чарти!
Йому ж сказав і "нєт", і "no", і "ні"
Ти кажеш, Україна для каміна,
Та поперхнуться королі в оселі!
За рік ми стали твердо, як каміння
Один до одного, - і утворилась скеля!
Про ЗСУ писать недопустимо?
Та розбираю тільки Бога дикцію!
А Він сказав: Всі ангели спустились
І одягнулись у зелений піксель!

Приспів.