Поки є ми

Так складаються в риму весна й війна.
Чужі квартири, заначка вина,
По три сирени за ніч крізь сон.
Не вимикай телефон.

Не думай про завтра, просто забий.
В нескінченному "зараз" триває бій,
У безмежному "тут", де можливо все,
Крім одного - повірити в це.

Крім прокинутись від жахливого сну,
Крім обняти тих, хто домів не вернув,
Хто лишився серед степів та лісів
Вартувати до сходу світлих часів,
Чергувати на ВОПах і блокпостах,
Закривати собою наші міста,
Що піднімуться з попелу на очах,
Щоб стояти вічно на їхніх плечах.

Дим згорілих домів стане звичним тлом.
Коли зуби шкірить безжальне зло,
Алгоритм дій достобіса простий:
Збирай усю лють - і бий.
Поки стане сили, зброї, життя.
З цього сну нам немає вже вороття,
А попереду - тільки попіл і дим.
Тримай мої шість годин.

Обійми мене, чуєш, поки я тут.
Поки сніг розтає, поки трави ростуть,
Поки сонце жене залишки пітьми.
Поки є ми!