Не закопаю свій талант

Переписуюсь з тіпом,
Який у відпустці зі Сходу
Я йому дякую, він пише:
Служу українському народу!
Біля мене сидить донька,
Від нього пішла наречена,
Війна одна на всіх,
Та в кожного свої проблеми.
В мене які проблеми?
Живу у місті янголів,
В країні демонів,
Які ніколи не зовні,
Але завжди всередині.
І поки пацани ризикують
Життям на Cході,
Я ризикую життям на Заході,
Та ризикую не дуже...
Друже, ти дякуєш мені за те,
Що я є і за мої пісні,
Я дякую тобі за те, що ти є
І за те, що ти на війні!..
Повертайся, будь ласка,
Переможцем живим і здоровим,
А я для вас із побратими
Репчик писатиму знову.

Приспів:
Ось моє "Пробачте..." тихе, |
Ось моя вдячність мала, |
Не закопаю свій талант |
В пам'ять про тих, |
Чиї закопані тіла. | (2)

Кажу другу, шо парюсь,
Що не вдається більше
Для вас робити.
Друг відповідає: Бажаю
Менше паритись і більше жити!
І я даю йому цю обіцянку,
Наче святу присягу,
Ніби рука на серці, а сам
Біля жовто-блакитного стягу.
І якщо хтось поклав життя
Для того, щоб нас захистити,
Я покладу своє життя
Для того, щоб сотворити
Такий світ, в якому хочеться
Не існувати, а процвітати!
В якому хочеться більше
Нових дітей вітати,
А найперше тих дітей,
Чиїх батьків вже немає!
Окрім своїх дітей і ними
Піклуватись обіцяю!
Через пісні вчитиму їх,
Як нести користь собою
І бути гідними звання
Дітей Українських Героїв!

Приспів.