Все війна забрала...

Висівала мати на могилі
Білі квіти там її дитині,
Вони слізьми-росами политі
І до віку у піснях сповиті.
Струна життя обірвана війною,
У косах стрічкою туман журбою,
Про сина спомин у думках пливе,
І доки серце б'ється - син живе!..

Приспів:
Сину, сину, сину дорогий,
Я спечу пиріг твій любий
І калини кетяг покладу.
Мені залишив розпач і біду...
Мами сльози котяться намистом,
Життя стелила синові любистком,
Вона у мріях щастя йому ткала,
Все, що любила, ця війна забрала...

Натоптаною мати йде стежиною,
Думки дорогу стелять павутиною.
І поглядом шукає рідні очі
І до зірок говорить серед ночі,
Минуле щастя мати все шукає,
Життя листочки кожен день гортає.
Про сина спомин у думках пливе,
І доки серце б'ється - син живе!..

Приспів.