Після війни...

Після війни, після страждань
Не буде смутку і ридань,
Не буде страху у очах,
Не буде горя при свічах...

І сльози висохнуть, і сльози,
Ракет не буде, лише грози,
Лише веселки осяйні,
Лиш тихі дощики рясні...

Після війни помруть сирени,
Будуть рости розкішні клени
На тих могилах із граніту,
На тереконах із самшиту...

Будуть літати пташенята,
Будуть скакати скрізь лошата,
І навіть коні-стрибунці
Будуть купатись в молоці.

Це буде все після війни.
Не буде пізньої весни,
А лише рання і без мін.
Буде тепло іти від стін!..

Все після бою вгомониться,
Буде лиш біле й світле сниться,
А чорне згине, впаде в яр,
І сонце вигляне з-за хмар...

І стане скрізь цвісти бузок,
І буде капать мед з квіток,
І на кілочок автомат
Повісить наймолодший брат.

А потім сяде і пом'яне,
У кого серце полум'яне,
Хто впав хребтом на той бетон,
Попав навіки у полон...

Після війни. О, Боже милий,
Кожен із нас буде щасливий,
Буде в святковому вбранні -
Так нині бачиться мені.