Олеженька

На кордоні з Росією
Розстріляли весну.
Смерть світанками сивими
П'є криваву росу.
Сонце зникло за бруствером,
Шлю в патронник патрон..

Лізуть танками "русскіє"
Навпростець, напролом.
Прикордоння вступає в бій.
Тісно стало від куль.
Голос в рації зривистий:
Ми тримаємо "нуль".
Нервом юним, оголеним рвуть
Із серця кільце...
Бути першими - доля в них,
Смерть стрічати в лице.

Стелить чорними хвилями
Дим їдкий здовж границь,
Стиглий сонях знесилено
Хилить голову ниць.
Прикордонник безвусий ще,
Двадцять літ - жив не жив...
Ах, Олеже, так боляче...
Як ти згинув, скажи?
Річка Деркул віддалено
Очеретом шумить...
Біля Красної Талівки
Прикордонник лежить...
Я прошу вас, послухайте,
Яка тиша навкіл,
Як прощаються з душами
Кращі з чоловіків.

Над могильною стежкою
Ген лелека кружля.
Твоїм світлом, Олежику,
Усміхнулось маля.
Оченята замружені,
В рученята бере
Татків орден "За мужність"
І зелений берет.