Три жмені землі

Три жмені землі на прощання - і все,
Розходяться люди потроху...
Усіх по домівках таксі розвезе,
Подалі від цвинтаря й Бога...
Залишиться тільки сумний побратим,
Як там, у Покровську, на варті,
І біль видихатиме димом густим...
Тут смерть у війни на зарплаті.

Приспів:
Не дивіться так, хлопці, на мене!
Ця алея героїв - мій біль,
Що тече по розрізаним венам.
Ваші фото, як порох, як сіль!..
Ваші погляди сверлять і крають,
Розпинають мене на хресті!
Ви, мов спогади, що виринають!..
Ви тепер у раю, мов святі...

Три жмені землі на прощання в труну
Ударяться та розлетяться,
І правду могила сховає страшну,
Щоб рідним її не дізнаться...
То правда про кулю, про біль, про шпиталь,
Про крик уві сні серед ночі,
Про те, що ніхто не воскресне, на жаль...
Ні Бог, ні диявол не схоче...

Приспів.