Мирноград

Стискається в кулак наш Мирноград,
Озброєння підвозять і припаси,
І дощ із куль густішає, мов град,
Як черви, вороги до нас підлазять.
Покровськ гукає: Хлопці, стоїте?
Ми мовчки у пітьмі крізь дим киваєм.
Та чи в тилу подякують за те?
Проклятий фронт бійцям дахи зриває...

Приспів:
Куди вам, росіяни, ще земля?
Невже своїх боліт дрімучих мало?
З вас путін насміхається здаля,
Ковтає здобич мордою шакала.
Куди нас, хлопці, далі занесе?
Які міста від стада боронити?
З яких нам стін стирати букву z?
Чи знадобляться пластикові квіти?..

Гнояться рани, виє Мирноград.
Душа його в оточення втрапляє...
Удав слизький, бридкий російський гад
Кільцем тугим кордони обплітає.
Стояти! Не здаватися! Нести
Обдертий прапор, вставити в руїни,
Щоб з клаптиком землі весь світ спасти,
Крізь біль та піт до крові та до піни!..

Приспів.