Штурмовий Демон

Скинувши обладунки після чергового бою,
Всядеться у посадці, умовно-прикритий РЕБом,
Відкриє бляшанку "Red Bull" замурзаною рукою...
Йому двадцять три. І він - штурмовий демон.

"Мультикам" передпліччя волого тьмяніє багряним -
З пальців спадають важкі сургучеві краплі...
І риється поруч у рюкзаку втомлений медик-ангел -
Худеньке руде дівчисько з очима кольору сталі.

Ангел шипить змією і матюкається стиха:
"Не напасешся на вас турнікетів, ви, придурки шалені!"
Демон мружиться безтурботно... Злизує сніг відлига,
Лютневе повітря напалмом горить в легенях.

Очі - смола із гарячою лавою - навпіл.
Серце - реактор. Лють - у активній зоні.
Поки руку йому бинтом перемотує ангел -
Він гортає список контактів у телефоні.

Душі ворожі - демон скидає до пекла.
Ворожі тіла - землі на поталу лишаються.
Демон всміхається - ікла в бездонне небо.
Небо у відповідь - знову чомусь не всміхається.

У демона пара контузій і пара татуювань,
Вдома сестричка і мама. Вітчим - у "сорок сьомій".
У демона - жодних рефлексій. У демона - жодних вагань.
У демона - орден "За мужність"... І до срібла всивілі скроні.

Демону хочеться спати... А ще - "біг-мак" і додому...
"Додому"... Так ніжно здригаються передсердя...
Демон про це не скаже. Не скаже ніколи й нікому...
Демон сьорбає свій "Red Bull", станцювавши бачату зі смертю.