Дівчинка

Дівчинка у строї, дівчинка, мов лялька,
Тягне з поля бою немалого дядька.
Сіль роз'їла очі, і нема підмоги,
Але вперто хоче до краю дороги!..
Дівчинка кирпата, майже поетеса,
Хоче дочекатись щось, що на колесах.
Тут нема заторів, і не можна вмерти,
Поки ще на користь діють турнікети.
Треба передати, треба повернутись,
Треба ще забрати того, хто у скруті!
Подихом гарячим зігрівати небо,
Дівчинка не плаче, треба, значить треба!

Дівчинка у строї, дівчинка кирпата,
Треба повернутись, треба подолати, треба!

Та не раз дитину горем накривало,
Коли поряд сині погляди згасали,
І ридала тихо, безнадійно-слізно,
Як скрипіло лихо: вже облиш, вже пізно!
Зідрані коліна, почорнілі пальці,
Дівчинка-царівна не кружляє в вальсі.
Вітер поцілує у красиві губи,
Подруги танцюють десь в нічному клубі.
Але все настане. Але все ще буде!
Забринить кохання, люди будуть люди!
Зацвіте дівчатко рясно, пишно, гарно!
Добре б тільки знати, що це все-не марно!

Дівчинка у строї, дівчинка кирпата,
Треба повернутись, треба подолати, треба!

Буде все, лебідко, будуть тихі ночі!
Будуть в тебе дітки - дівчинка і хлопчик!
І спитають в Мами чемно і серйозно,
Звідки в неї шрами. Звідки в неї сльози...