Військовий лікар

Він сів перепочити на хвилину,
Закрив набряклі стомлені повіки,
Відчув в собі заплакану дитину,
І знов згадав, що він - військовий лікар.
Ще мить - і привезуть когось зашити,
Витягувати кулю із легені...
І хтось спитає, чи він буде жити,
Закриються куліси, мов на сцені...

Приспів:
Кружляє янгол, змучений вночі,
Над ліжком лікарняним, щоб солдату
Від раю передать свої ключі,
І в Господа замовить дублікати...
Тут стільки тіл лежить напівживих,
Тут стільки душ готуються летіти...
Ніхто із них пожити ще не встиг:
Відірвані з корінням, наче квіти...

І очі стулить вибулий солдатик,
Поповнить список ворогом убитих.
Холодну руку лікарю тримати,
А потім наодинці вовком вити...
Дрижить шпиталь, але спокійні руки:
Вночі і вдень він б'ється зі смертями,
Аби герой колись, після розлуки,
Живим приїхав до своєї мами!..
Підходить лікар, янгола жене,
І бореться, і вірить, що врятує,
І ворога розлючено кляне:
Помолиться і рани забинтує!..
Хай мати дочекається дитя,
Мине війна, зустрінуться родини!
І ми згадаєм, що таке життя,
І вернуться птахи до України!..

Приспів.