Шоб ви поздихали!

Знову ніч під свист ракет -
З вибухами світло,
Пролетів повз дім "мопед",
Вибух! - Світло зникло.
Знову тихо, як в труні -
Ох, страшна ця тиша...
Хочеш спати, але ні!
В чатику вже пише...
Потомленій рідні:
Як ти? Тихо чи вже ні?
Ми в підвалі, як в норі
Утекли від лиха...

Приспів:
Вкотре тишу роздробив
Шум різкий "бавовни".
"Зруйнував? Злякав? Убив?" -
Всі гадали сонні.
І хвилини, мов роки -
Всі "відбій" чекали,
Вже давно одні думки:
Шоб ви поздихали!

Та світанок - знову тут,
Значить, пережили.
Знов не виспалися ми,
Бо десь там бомбили.
Хтось босоніж, хтось в трусах.
Хтось повзе із кухні,
Хтось - дитину на руках.
От такі вже будні!
Потомлені ми всі,
А ще - дуже-дуже злі,
Та не знають москалі,
Що їм буде торба!

Приспів.

Наростаюче звучить -
Знову ця тривога,
Реактивний десь "шахед" -
Збили! - От і добре.
І тривожиться тепер
Вся смердюча рашка,
Бо до неї вже летить
Волелюбна пташка!
Москальні виття гуде,
"Бити так не можна!"
Хто до нас війною йде -
Той не спить, тривожно!
Ох, палають болота -
Хробакам "привіти"!
Шо з ліцом, гнилий кацап?
Привикай, терпіте!

Приспів:
Десь далеко роздовбав
Шум різкий "бавовни".
"Відплатив? Дістав? Палав!" -
Всі раділи сонні.
Цілі місяці-роки -
Миру всі чекали,
Наші мрії та думки:
Шоб ви поздихали!