Краплина

Завагітніла росою
На траві мала краплина.
Промінь сонячного світла
Помістив у ній веселку
І розклав на розголосся
Розфарбовані картини
Під едемські переливи
Степового соловейка.

У ній вишитеє поле
Хрестиком Червоних маків,
Переплетення критичних
Та простих життєвих ліній,
Попередження щоденних,
Непомітних оку знаків,
Нерозгаданість одвічних,
Давніх голосів і тіней.

І Оранжевий світанок
Засолодить смак полину,
Віднайде потрібні звуки
І образи всі забуде
Та запевнить, що сьогодні
Жоден з наших не загине,
Подарує нам надію,
Що смертей більше не буде.

Але будуть. Втрати, горе,
Жовтозубий вишкір смерті,
А у соняшниках дико
Заволають знаки "Міни!"
Та напну полотна чисті
На незаймані мольберти,
І картини намалюю
Про свої Єрусалими.

Намалюю всіх Зелених,
Необстріляних солдатів,
Що течуть у наше військо
І гартуються з боями,
Що несуть із поля смерті
І звитяги, і утрати,
Що вертаються до рідних
Чорними, страшними снами.

А Блакить ранкова неба
Забере ці сни до себе,
Перемелить, перемиє
І віддасть простим бажанням,
Щоб була ти зараз поряд,
Щоб була ти біля мене,
Щоб до зброї і набоїв
Додалось твоє кохання.

Намалюю крила птаха,
Синього, як символ щастя.
Від твоїх обіймів ніжних
Дихання в моїм волоссі.
Ти нашіптуєш молитви,
Переломлюєш причастя.
І мені тепер не страшно –
Все позаду, відбулося.

Фіолетово, направду,
Я готовий знести гори.
Адже ти зі мною поруч,
Найпрекрасніша і сильна.
За степами - Маріуполь
І моє Азовське море,
А у серці - величезна,
Неподільна Україна...

Налилася, обважніла,
Потекла і впала крапля.
Та лишила сподівання –
Буде син і буде мати...
Між окопами по полю
Ходить виважено чапля –
Чапля Осінь Жде Завзято.
Буде Сани Фарбувати.